Я ПРОТИ!

Мати можливість сказати – “Я проти!” – одне з важливих досягнень свободи. Можливість обирати відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей на основі власного знання – важливе досягнення суспільства. Ще три десятиліття тому такого вибору не мали жителі Острога.

Про те як це було у цьому розділі.

Відновлення радянської влади відбулося після 27 січня 1944 р. з вступом бійців 866-го стрілецького полку 13-ї армії 1-го Українського фронту. Після вигнання нацистських окупантів в Острозі відновився радянський тоталітарний режим.

Мобілізовані жителі Острога й Острозького району продовжували воювати у Західній Європі та згодом на Далекому Сході. Друга світова війна закінчилася 2 вересня 1945 р. Проте в новому світовому порядку не знайшлося місця для незалежної України.

Українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни. Масові репресії тривали до смерті Сталіна. Організований спротив радянській владі на Західній Україні існував майже до кінця 1950-х рр., а окремі сутички траплялися до 1960 р. Під час придушення національного руху було репресовано (вбито, ув’язнено, депортовано) близько 500 тис. людей. 

Для дискредитації руху використовували переодягнених засланців. На Острожчині такою тактикою відзначилась оперативна група Тараскіна.

Влітку 1950 року в Острозі заарештували студентів за погляди близькі боротьбі УПА. Йдеться про учнів педучилища, що функціонувало в корпусах сучасної Острозької академії. Навчальний заклад заснували, щоб подолати нестачу педагогів в СРСР. Вчителям надавалась важлива роль, крім надання освіти вони були ключовими посланцями комуністичної ідеології. З цих причин за студентами в Острозі активно стежили.

В цей же час до молодого студента Бориса Бульбінського звернулось МГБ (Министерство государственной безопасности) з пропозицією стати “сексотом” та писати доповіді про розмови у його колі та викладачів. Ймовірно це була перевірка, адже Борис Іванович був учасником лівого робітничого протестного руху  в СРСР вже після смерті Йосипа Сталіна. За «листівки», як тоді говорили, двічі був засуджений (в 1957 і 1962 рр.) і відбув в ув’язненні 15 років.

Комуніст вважав, що КПСС зрадила ідеали про які писав В.Ленін. Ці погляди з точки зору влади підпадали під  антирадянську та антикомуністичну діяльність (Комуністична партія, згідно 6-ї статті радянської Конституції, була керівною та спрямовуючою силою) тому Бульбінський був засуджений.

Чоловіка, в котрого можна було знайти музику з-за “залізної завіси”, звали Грег (Григорій Поріцький). Але так сталося, що в Острозі його знали більше як “бабая” котрим лякали дітей. Це був бородатий та, інколи, нетверезий чоловік, котрий аж ніяк не вписувався в загальноприйнятий світогляд. Це був один з перших Українських хіпі. Навчаючись у Львові, Грег долучився до хіпівського руху.

Десь у той період, в результаті чергової сварки кремлівського керівництва з Йосипом Броз Тіто, всіх Югославів виганяли з Союзу. Студенти, які жили в гуртожитку поверхом вище, зайшли до Грега, відомому екстравагантною зовнішністю і захопленням рок-музикою: – Друг, у нас є 24 години на збори і повно “пластмаси”. Забирати з собою не будемо. Там було багато платівок – рок-н-рол, блюз, джаз. Грег став музичним магнатом.

«Хіппі у Львові» — літературно-художній альманах

Оскільки хіпі аж ніяк не вписувались в систему координат радянської влади тому в цих людей були постійні проблеми. Тут варто зазначити, що хіпі СРСР були особливими оскільки боролись за права людини. Така боротьба з системою наткнулась на нещадну реакцію влади. За джинси і довге волосся можна було отримати діагноз шизофренія, а так не візьмуть ні до вишу, ні на нормальну роботу. Грег, що повернувся в Острог почав викладати фотосправу. До нього навідувались друзі, сам він створював фото та відеохроніку, частина якої зберігається в фондах ДІКЗО.

22 січня 1954 р. схвалені ЦК КПРС. “Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією”. Видання прописало головну лінію для істориків що до історіописання. Ідеологічно документ описував концепт  “дружби народів”, як тісних відносин з, ідеєю про місіонерство та провідництво з боку “великого російського народу”. Сторінки історії 16 ст., близькі до Острога, базувалися на значному впливові Москви. Відхід від написаної схеми означав для істориків втрату місця роботи, можливості публікуватися чи навіть кримінальної справи.

Перші масові демонстрації проти комуністичної влади відбувалися у Радянському Союзі під екологічними гаслами. Аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, яка спричинила більший викид радіоактивного забруднення ніж атомне бомбардування Хіросіми, виявила недоліки тоталітарної комуністичної системи і сприяла активізації антирадянських рухів за незалежність, зокрема в Україні та Литві. Не оминув таки рух Острог, у 1988 році проти добудови Хмельницької АЕС виступили острожани.

У 1989 р. Микола Руцький на зборах острозьких комсомольців виступив з ініціативою підтримати мораторій на спорудження енергоблоку ХАЕС, не допустити розширення Хрінницького водосховища, а також запропонував підтримати зародження Народного Руху. Зародження останнього ліквідовувало монополію комуністичної партії на владу. Прохід рухівців до Верховної ради відкрив доступ до головної трибуни краю. Зовнішні події та їх ініціатива сприяла проголошенню незалежності України.

Боротьба українців за справедливість та право сказати “Я проти!” завершилась загальним бажанням до незалежності. 1 грудня 1991 р. понад 90% українців проголосували за здобуття незалежності та демократичних свобод.