ІМЕНА
«Та яка взагалі різниця — жили собі й жили,»
—такі слова можна почути у суперечках стосовно перейменування вулиць в українських містах. Про те нас колись не влаштовувала назва “Гітлер штрасе” посеред Острога і ми її змінили. Про ці зміни назв вулиць та інших “місць зустрічей” в Острозі у цьому розділі проекту.
Гімназист
Напередодні Першої світової війни до Острога з Москви переїхала збідніла дворянська сім’я Юр’євих. Голова родини – Василій був суддею нижчої ланки, проте для повітового Острога це була достатньо значима посада. Василій Юр’єв був слов’янофілом, в його баченні майбутнє слов’янських народів було в єдності Російської імперії під скіпетром Миколи II. З цією ідеєю імперія вступила в Першу світову війну. Подальші події покажуть, що цим задумам не судилося збутися. Острог у цій війні був далеко від фронту, проте достатньо щоб бачити ротації війська, поранених та покалічених воїнів. У такій реальності зростав спадкоємець дворянського титулу, син Василя – Пантелеймон. Він навчався в Острозькій гімназії та цікавився місцевою історією. Саме він записав більшість нам відомих острозьких легенд та міських оповідок. Щоб не загубитися в просторі міста Пантелеймон склав мапу назв частин міста.
Карпати – місцевість в західній частині міста. Назва запозичена від назви гір.
Красногірка – назва частини міста на схід від Луцької брами.
Загроддя – назва передмістя Острога в 16-17 ст. Назва походить від скорочення “За огородженною стіною міста”.
Суха воля – назва передмістя Острога в 16-17 ст. Заснована на праві слободи – “волі”.
Грабарка – назві річки в підніжжі замкової гори, річка висохла у 18 ст.
Зарвання – назва передмістя Острога в 16-17 ст. Назва походить від скорочення “За ровом”.
Татарська вулиця – одна з найдавніших назв вулиць міста. Осередок поселення татар у місті.
Застав’я – назва передмістя Острога в 16-17 ст. Назва походить від скорочення “За ставом”.
Нове містечко – назва частини Острога. У 16-17 ст. мало окремий адміністративний статус.
Кідри – горбиста місцевість в західній частині міста. Назва запозичена від гористої місцевості в Молдові. Окрім Кідр в Острозі існує ще кілька гірських топонімів: Кавказ та Карпати.
17 вересня 1939 о четвертій ранку жителі Острога прокинулись від гулу легких танків та маршу радянської піхоти. Неочікувано для польського уряду, що захищався у війні з нацистами, Сталін завдав удару у спину. Домовленості між двома режимами було досягнуто менше місяця тому та закріплено пактом Молотова-Ріббентропа. Для всього світу радянці оголосять, що хотіли захистити українців та білорусів. Про те чи хотіли одні та інші цього захисту сказати важко.
Події початку вересня 1939 року описує Юрій Ступницький. Одним з перших указів нової влади стало розпорядження про перейменування вулиць. Цей документ вводив назви нових “героїв” про яких владі потрібно було ще дати пояснення. На основі цього та інших документів про перейменування ви можете прослідкувати зміну назв вулиць міста у 20 ст.
Зміна назв вулиць
Заславська – Юзефа Пілсудського (з приходом польської влади) – Леніна (з приходом радянської влади – до 1961) – Комуністична (1961-1991) – Івана Вишенського (1991)
ЗБІРНИК ТЕЛЕСЮЖЕТІВ, 1985. Арх. № 9917. Республіканська студія телебачення.VII. “Музей книги”. Острог Ровенської області. Експозиція музею книги і друкарства.
Адреса зручна для поштаря чи виклику якоїсь служби, проте для домовленості про зустріч ми використовуємо значно точніші назви. “Зустрінемось біля АТБ” є зручнішим в розмові ніж “Гальшки Острозької 1б”. Тому для Пантелеймона Юр’єва описуючи легенду про криницю на Красній гірці було легко уявити місце дії. З гімназії він міг би пройти через Луцьку браму, вийти на Луцьку вулицю, спуститися далі до перетину з Карасногірською вулицею де за переказом стояла криниця. Проте якби Пентелеймон приїхав в Острог у 1980 р. Цього місця він би вже не застав. Як і не маємо ми зараз цієї назви. Наприкінці 1979 рішенням радянської влади цей історичний пагорб зник, на його місці з’явився готель та підземний сховок “цивільного” захисту. У 1985 р. Через браму вежі почали ходити гості міста – відвідувачі Музею книги.
Іншим “місцем зустрічей” був міський парк, котрий у 1963 р. був увінчаний пам’ятником Т. Шевченка.
Важливим місцем для влади та молоді був кінотеатр ім. Островського. Для перших – важливим ідеологічним інструментом, для других – розвага та місце для побачень.
1463. РАДЯНСЬКА УКРАЇНА. Кіножурнал, жовтень 1963, № 47. Арх. № 2700. Укркіно-
хроніка. III. “Там, де ступав Кобзар”. Острог Ровенської області. Мітинг з нагоди відкриття
пам’ятника Т.Г.Шевченку. Виступає правнук поета Д.Ф.Красицький. Експозиція Шевченків¬
ського залу Острозького краєзнавчого музею.
Фото — вид з Красногорки. Це Богоявленський собор, в ньому розташувався музей атеїзму. Бані собору сірі, бо тоді були вкриті оцинкованим металом. А в 80-х атеїсти-комуністи вкрили купола позолотою. До осені 2013 вхід до собору (притвор) був вкритий мідними пластинами, що від окислення давали зелений відтінок. Це підкреслювало старовину пам’ятки архітектури.
У приміщенні костелу в той час розташовувалась спортивна школа, поряд знаходились танцмайданчик та літній кінотеатр. В радянський час кіно проголосили найважливішим з мистецтв, тому і фільмів виготовляли багато, і показували їх в усіх кінотеатрах тієї країни. Місцева дітвора вилазила на дерева, що росли поряд, і оглядали кіно “зайцем”.
“Жаба”— це назва такого собі пив-бару, де продавали місцеве пиво. Гасло проголошувало, що “Пиво – это здоровье” та напис, що “пиво на винос не продається”. Миколаївська капличка до 1991 р. була закрита.
Зустрінемось біля “Трьох князів” можна почути від друзів в Острозі. Проте до 2000 р., коли скульптуру авторства Чумакова встановили поруч головної площі міста, неможливо було б уявити. І зрозуміло, що мандрівник з минулого не зрозумів би де це знаходиться. Це було б так само як ми нинішні не зрозуміли б де це “зустрітись біля “Французьких номерів”. Хоча обидва місця це ріг проспекту Незалежності та вулиці князів Острозьких.
